Андрусяк Іван, Петренко Євген. Блиск і злиденність української націонал-демократії. Політологічне есе / Редактор Анатолій Астаф’єв. – К.: Смолоскип, 1999. –  80 с. ТИРАЖ ЗАКІНЧИВСЯ.

У книжці досліджуються проблеми історії та сучасного стану національно-демократичного руху в Україні, причини кризи, що спостерігається останнім часом в середовищі національно-демократичних та патріотичних сил, і ймовірні шляхи виходу з неї. Есе розраховане на студентів політологічних факультетів, молодих політиків і політологів, усіх, кому не байдужі проблеми становлення і розвитку української національної державності.

Редактор Анатолій Астаф'єв

© І. Андрусяк, Є. Петренко, 1999

© "Смолоскип", 1999


ВСТУП 

Перший і основоположний закон формальної логіки гласить: заки про що-небудь поведете мову, домовтесь про термін. Зараз, коли постмодерна дійсність ґрунтовно і, здається, остаточно поплутала карти школам і традиціям, це особливо актуально.

Термін на означення того явища в українському суспільному житті, про яке ми поведемо мову в цьому дослідженні, не менш хиткий і суперечливий, аніж переважна більшість іншої сучасної термінології. Це пояснюється двома факторами: відносною новизною у світовій практиці досліджуваного нами явища та згадуваною вже постмодерною природою сучасної дійсності, коли зміст явища і його назва співвідносяться одне з одним надзвичайно приблизно.

Проте, дуже добре розуміючи недосконалість термінології, ми вирішили скористатися досвідом Леоніда Кравчука, — “маємо те, що маємо”, і використовувати наразі в своїй роботі загальноприйнятий анахронізм національна демократія. Розуміємо під ним ті політичні сили, які декларують своє бачення України державою національною і державою демократичною, іншими словами, ті політичні сили, які декларують свої наміри будувати національну Українську державу демократичним шляхом.

Тут ми одразу ж натикаємося на перше протиріччя: навіть побіжний аналіз передвиборних програм сучасних українських політичних партій засвідчить, що під подібне визначення підпадають або майже всі вони, за винятком кількох радикальних, або ж... не підпадає жодна. Парадокс полягає у поєднанні термінів демократична і національна. Адже задекларувати свою “недемократичність” не ризикнули навіть комуністи, а водночас і Національний фронт, незважаючи на свою “грізну” назву, не ризикнув задекларувати свої національні концепти.

...

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.