Вусатий Степан. Еміграція в поході. Гуморески. – К.: Смолоскип, 1999. – 160 с. ТИРАЖ ЗАКІНЧИВСЯ.

Анотація

У своїх гуморесках Степан Вусатий — іноді в дуже різкій, але все-таки не злобній формі — виявляє своє невдоволення з того приводу, що часто через матеріальні блага на задній план відходить справжня ціль тих, хто на знак протесту проти окупації України пішов у вигнання.

 

З передмови:

ПАРУ СЛІВ ПРО СЕБЕ 

Народився я 28 грудня 1913 року в старовинному містечку Великі Мости, що колись входило до складу давнього Белзського Князівства. Розташувалося воно на обох берегах темноводної спокійної річки Рата. Ця мальовнича річка бере початок у селі Верхрата, що біля старовинного містечка Рава Руська, тече чомусь на північний захід і з якимось великим сумом вливає свої води до горезвісної ріки Буг, що перша з більших українських рік зрадила свій біг і не як усі ріки України, що течуть на південний схід до гордого Дніпра, а з ним до прадавнього Руського моря — а впадає до головної польської ріки Вісли і разом з нею котить свої води до північного холодного Балтійського моря. Моє рідне містечко. Великі Мости, прикрашене з усіх сторін буйними, вічнозеленими сосновими лісами, красується, мов Франкова “Дівчина у вінку”.

Писати почав я рано, ще учащаючи до народної школи. Починав з віршів, які посилав до дитячого журналу “Дзвіночок”, що появлявся у Львові під редакцією поета і прозаїка Юрія Шкрумеляка, який завжди дораджував мені: “Пишіть, пишіть, бо ви талановито пишете”. Друкувався я також у львівських тижневиках “Народна справа”, що її видавав Іван Тиктор у Львові, і “Нове село”, що його видавав і редагував здібний журналіст Віктор Воробець. З 1935 і до початку німецько-польської війни постійно працював у редакції “Нове село”.

...

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.