Женецький Степан. Гори мстяться. Оповідання / Передмова В. Давиденка. – К.: Смолоскип, 1999. – 104 с. ТИРАЖ ЗАКІНЧИВСЯ.

Десять оповідань, що ввійшли до цієї маленької збірки, присвячені Лемківщині та її людям — твердим в горі, гарячим в любові і наївним, лагідним в радості.

Передмова В. Давиденко Відповідальна за випуск Р. Харчук

© Женецький С., 1999

© “Смолоскип”, 1999

 

ПЕРЕДМОВА 

Десять оповідань, що ввійшли до цієї маленької збірки, міцно зв'язані між собою спільним тлом: усі вони — про Лемківщину та її людей, твердих в горі, гарячих в любові і наївних, лагідних в радості. Отих лемків, про яких під час останньої світової війни довідався цілий світ, бо ж це на тих лемківських “ґрунях” і в тих “єгип-тах” та узворах найдовше трималася героїчна Українська Повстанська Армія.

Заголовок збірки “Гори мстяться” найкраще віддає її зміст, бо вся вона, всі її герої і декорації — на горах. Але ці гори, ласкаві та гостинні для їхніх дочок і синів-лемків — суворі, невблаганні і мстиві для заволок-чужинців, чи то приходять вони як міські паничі, щоб зваблювати дівчат, чи як панове “нізініри”, щоб нищити окрасу Лемківщини, її ліси, чи як озброєні до зубів окупанти, щоб зав'язати волю тому вільнолюбному краєві.

Закоханий у зелену, шумливу Лемківщину, автор цієї збірки добре пізнав її людей та їхню мову і вміло, в міру орудує місцевими словами, надаючи тим оригінального колориту мові своїх персонажів. Свою любов до лісу вміє автор переповісти читачеві так, що він немовби хапає його запах, чує його віковічні, урочисті пошуми.

Образ бурі в горах, трагічної, нищівної і — мстивої, двічі переходить через цю маленьку збірку, символізуючи гнів століттями гнобленого народу, який пробує випростати свої дужі рамена.

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.