Шпилька Олесь. І сміх, і горе за синім морем / Передмова Євгена Сверстюка, редактор Валерія Андрієвська. – К.: Смолоскип, 2001. –  264 с. Тираж закінчився.

Збірка гумористичних оповідань і фейлетонів українця з Америки Олеся Шпильки — це вільний сміх в умовах свободи. Він вигідно відрізняється від сміху навіть видатних гумористів, скованих і прибитих цензурою. В його гуморі — гострий розум, спостережливість, чуття міри. Часом в Олеся Шпильки це сміх крізь сльози над нашим життям підсовєтським, а також на тому березі океану. Талановитий автор створив своєрідну панораму і водночас історію життя українського народу в другій половині XX ст., життя, побаченого добрим вибачливим оком через призму "Криму, Риму і мідних труб".

Відповідальний редактор Валерія Андрієвська

© Олесь ШПИЛЬКА, 2001

© Євген СВЕРСТЮК, передмова, 2001

© “Смолоскип”, 2001

Автор про себе стисло

Йому судилася “діяспора” з раннього дитинства. Мандри з батьками до Середньої Азії. Звичайно, не з доброго дива. Ташкент, Самарканд, Хіва...

Повернення в “золоте Поділля” випало в лиху пору.. Родинні Немирів, Тульчин. Незабутні картини великого голодомору 1933-го року. Це не змивається дощами. Постишевщина, а там і єжовщина 1937— 1938 pp. Вона й забрала невинного батька Захара Скопа. Це не змивається сльозами... Але ось і вожді зустрілися лобами. На мужиках почали чуби тріщати... Неповнолітній для “великої вітчизняної” потрапляє стежками війни в остарбайтери (поблизу Відня, Австрія).

...

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.