Кореневич Леонід. Як по струні в безодню... Кілька особистих сторінок до біографії шістдесятництва / Передмова Є. Гуцала. — К.: Смолоскип, 2004. — 260 с.

Ціна 20 грн.

Останні примірники!

До книжки відомого літературного критика і публіциста, шістдесятника, лауреата премії ім. Івана Огієнка — Леоніда Кореневича ввійшли статті про організацію в 1956 р. в Москві земляцтва українських студентів («Особий сектор». Таємна частина»); про участь автора у відкритті пам’ятника Т. Г. Шевченкові у с. Шешори на Косівщині («Недопалок «гріха»); про історію підготовки видання творів Миколи Ушакова та Олеся Бердника у роки цензурного терору в Україні («Відступниця» свята Варвара», «Як по струні безодню...») про; Василя Симоненка («Невиправний мрійник і поет») та ін.

 


 

 

     Леонід Кореневич — з покоління шістдесятників. У своїх статтях він розповідає про те, до чого сам був причетний, надто ж у буремні 60-ті рр., які «так хмелили гарячі голови й так нищили долі» — одні опинилися за ґратами, а інші, як «неблагонадійні» жили «з компроматною удавкою на шиї, якої ніби й не видно, і синців не лишає, а дихати не дає».
     Статті своїм підґрунтям мають відповідні документи, за допомогою яких автор ніби «заново перечитує історію своєї душі», з висоти сьогодення переосмислює пережите. Це й організація в 1956 р. в Москві земляцтва українських студентів, і участь у відкритті пам’ятника Т. Шевченкові в с. Шешори на Косівщині, а потім звільнення з «Робітничої газети» за «притуплення політичної пильності»; це й підготовка до видання творів Олеся Бердника та Миколи Ушакова в роки цензурного терору, коли його, як редактора, весь час тягали на цугундер, мов «тих московських арештантів до Варвари»; це й уболівання за розвиток рідної мови та культури, а отже й звинувачення в націоналізмі, виклики в КДБ...
     «Хай давнє спонукає нас ясно бачити сьогоднішнє й думати про майбутнє», — закликає своїми ерудованими й темпераментними статтями автор — відомий літературний критик і публіцист.  
     За статті, що ввійшли до цього видання, Л. Кореневич відзначений примією імені Івана Огієнка (2004 р.).


    Спасибі Вам за мудру й чесну статтю «Особий сектор. Таємна частина» в «Літературній Україні». Це те, чого нам нині бракує, — виваженого слова про пережите замість вихолощених гасел.

Віталій ШЕВЧЕНКО,
народний депутат України

    А тут, у книзі, не одна стаття — кілька. І кожна має підґрунтям відповідні документи.
    Документ — дзеркало часу, в якому бачиш себе в різні етапи свого становлення. Надто ж з потаємного архіву: несподіваний ракурс, несподівані вчинки, твої і твого оточення. Хоч-не-хоч, а оприлюднення документа, коментар до нього — це підсумки, переоцінки, переосмислення того, до чого сам був причетний, надто ж у буремні 60-ті, які так хмелили гарячі голови й так нищили долі.

    А тут, у книзі, не одна стаття — кілька. І кожна має підґрунтям відповідні документи.    Документ — дзеркало часу, в якому бачиш себе в різні етапи свого становлення. Надто ж з потаємного архіву: несподіваний ракурс, несподівані вчинки, твої і твого оточення. Хоч-не-хоч, а оприлюднення документа, коментар до нього — це підсумки, переоцінки, переосмислення того, до чого сам був причетний, надто ж у буремні 60-ті, які так хмелили гарячі голови й так нищили долі.

ЗМІСТ

КОРІННЯ КОРЕНЕВИЧА. Євген Гуцало
«ОСОБИЙ СЕКТОР. ТАЄМНА ЧАСТИНА»
ГРАД З КРАПЕЛЬ СМУТКУ
ХТО КРИЧАВ «КАРАУЛ!». Від трьох крапель смутку до трьох повісток в КДБ
НЕДОПАЛОК «ГРІХА». Мимовільний коментар до однієї «списаної» епістоли
«ВІДСТУПНИЦЯ» СВЯТА ВАРВАРА
ЯК ПО СТРУНІ БЕЗОДНЮ
ТОЙ НАПРАВО, ТОЙ НАЛІВО
НІМИМ ОТВЕРЗУТЬСЯ ВУСТА
НЕВИПРАВНИЙ МРІЙНИК І ПОЕТ. Василь Симоненко на рипучім гіллі газетного красномовства
СЮДИ — ГАРЯЧЕ, ТУДИ — БОЛЯЧЕ. (Репортаж В. Рубана із задзеркалля)
Іменний покажчик

Тільки зареєстровані користувачі можуть залишати коментарі.