![]() Налякані ситуацією в Москві, наші можновладці прийняли «єдино правильне» рішення у боротьбі з пожежами – заборонити народу, який, власне, і є фактичним власником лісів, доступ до його володінь. Це замість того, щоб налагодити якісну роботу лісників та поінформувати людей. І саме зараз, коли кожен папірець може стати причиною великого лиха, ініціативна група Let’s Do It Ukraine! 14 серпня провела акцію прибирання Сирецького гаю в Києві в рамках проекту «Зробимо Київ чистим 2». До чотиригодинного прибирання парку долучилися і місцеві жителі мікрорайону, й активісти з інших куточків Києва, а також Організація православних скаутів України, серед яких було навіть кілька гостей із Білорусі. Для початку «чистолюби» взялися прибрати сміття за торговельними ятками біля станції метро «Сирець». «Обережно! Тут «міни»! – попереджає парубок із величезним пакетом для сміття. – Навіть кішки й собаки після себе закопують, а люди…» Усім, хто долучився до прибирання, організатори видавали рукавички та великі пакети для сміття. Їх виділило Шевченківське комунальне підприємство з утримання зелених насаджень. «Нам сказали: «Дивіться, ми даємо пакети для сміття, але за умови, що ви скажете ЗМІ, що ми вам допомагали». Ми, звичайно, погодилися, – розповідає координатор проекту «Зробимо Київ чистим 2» Пивоваренко Юрій. – Але мене це просто збентежило: ми робимо їхню ж роботу, а нам іще й умови ставлять! Проте у будь-якому разі Шевченківське КПУЗН справді допомогло, надавши 200 пакетів і 200 пар рукавичок, а це чимало коштує». Приємно дивує і той факт, що комунальники погодилися вивозити сміття з урн, які планують встановити у парку активісти, адже робочих рук не завжди вистачає. Сміття збирали і одразу сортували за п’ятьма категоріями: пластик (на невеликій території пластикового посуду та пляшок зібрали 82 мішки), скло (77 мішків), папір (18), алюміній (банки з-під напоїв – 6) та все інше(35).
Ціна: 80 грн. ISBN 978-966-2164-14-5 Енциклопедичний довідник «Рух опору в Україні: 1960–1990» присвячений подіям, які почали розгортатися в Україні на початку 1960-х рр. і завершилися здобуттям незалежності 1991 р. Видання охоплює проблематику національних і людських прав. У ньому окреслено феномен шістдесятництва, вітчизняного самвидаву, зародження дисидентського (правозахисного) руху. Довідник містить не лише біографічні дані окремих діячів та інформацію про їхні твори, неформальну пресу і правозахисні різномовні видання, а й детальну бібліографію творчості учасників руху опору, політв’язнів і репресованих, спогадів і статей, відгуків іноземної преси. Тут подано інформацію про діяльність підпільних груп в Україні, а також організацій і комітетів на захист українських політв’язнів у Західних країнах. Окрему увагу приділено репресіям радянської влади. Низка статей стосується діяльності української діаспори, а також тих різнонаціональних діячів, які виступали на захист представників українського правозахисного руху, співпрацювали з ними й передавали український самвидав на Захід. Видання є спільною працею колективу авторів, які були причетні до правозахисного руху в Україні та займалися його вивченням, досліджуючи архівні матеріали, які зберігаються в Музеї-архіві і документаційному центрі українського самвидаву при видавництві «Смолоскип» у Києві. Енциклопедичний довідник адресовано дослідникам, викладачам, студентам, широкому колу читачів, які цікавляться новітньою історією боротьби українського народу за Незалежність.
Серія «Розстріляне Відродження». Ціна: 35 грн. ISBN 978-966-2164-12-1 Книга містить два розділи: документальну повість про життєвий шлях Аркадія Казки - представника «Розстріляного відродження» 1920-х рр. в українській літературі — та його вибрані поезії, переклади, статті. Сюди ввійшли також інші публікації, критичні розвідки, документи. Видання присвячене 120-й річниці з дня народження Аркадія Казки. Розраховане на широке коло читачів.
Ціна: 12 грн. ISBN 978-966-1676-17-5 Дебютна книжка уродженця Гуцульщини Василя Карп'юка, звісно ж, присвячена його рідній стихії. А вона, вочевидь, та надпотужна стихія гуцульського смерчу, є буремним виром органічного поєднання прози й поезії, делікатно оздобленого раритетними світлинами з сімейного архіву. Слова тут видаються смішними, а сніги байдужими. Повірте, ця книжка варта бути прочитаною.
Ціна: 10 грн. ISBN 978-966-1676-12-0 Ця невеличка книжечка збагатить життя всіх читачів, особливо молоді. Адже Валерій Марченко — київський журналіст і дисидент брежнєвської пори, який загинув в ув'язненні у віці 37 років, — назавжди залишиться молодим. Його листування з італійською студенткою Сандрою Фапп'яно має магічну силу омолоджувати серця, бо привносить чар романтичного єднання людських душ. Ці люди, яких понад «залізну куртину» єднали щира симпатія і чисте почуття, так ніколи й не змогли зустрітися... Сьогодні «азійське дикунство» поліцейської держави, яка топтала долю Валерія й багатьох інших українських політв'язнів як ідеологічних ворогів, видається справді неймовірним. Проте ще зовсім недавно це було «нормою» нашого життя. Тож читаймо цей світлий, хоч і болісний, документ епохи, щоб те дикунство ніколи не повторилося.
Ціна: 10 грн ISBN 978-966-1676-20-5 Пропонуємо увазі читачів збірку поезій Оксани Драй-Хмари «Промінь крізь хмари». Це вірші, що дихають природою, просякнуті її амбівалентним подихом, навіяні дитячими враженнями і юнацькими розмислами про життя у різних його проявах, гармонійно поєднуючи щастя-долю із болем-гнівом. Видання також містить авторські спогади про відомого поета-неокласика, представника «розстріляного відродження» Михайла Драй-Хмару. Картер: в Америці демократія – всі можуть лаяти Картера і їм за це нічого не буде. Брєжнєв: і у нас демократія – всі також можуть безкарно лаяти Картера. У четвер 29 липня, після засідання кіноклубу, що відбувається у будинку "Смолоскипа" двічі на місяць, до його керівника, письменника та журналіста Олега Шинкаренка, підійшли троє молодиків, котрі відрекомендувалися працівниками Служби Безпеки України і запросили його на розмову, пов’язану з окремими висловлюваннями, що їх Олег виклав у своєму "живому журналі" – інтернет-щоденнику, який тепер веде мало не кожна друга молода людина. Сама ж розмова відбулася наступного дня, у п’ятницю. Шинкаренку пояснили, що влада не збирається толерувати образливі висловлювання на адресу гаранта Конституції та його соратників; відтак, з Олега взяли розписку, що подібні інсинуації він припинить і відпустили з миром. Цей, ніби й епізодичний, випадок одразу ж став відомим на всю країну, потрапив у стрічки новин й навіть у програму BBC. Втім, історія, вочевидь, і справді повчальна – тож можемо зробити певні висновки. ![]() Трохи проблукавши у численних виходах зі станції метро «Академмістечко», весела компанія врешті возз’єдналася, завантажилася в комфортабельний мікроавтобус та відбула у бажаному напрямку. Їхали, слухаючи цікавезні і змістовні розповіді про довколишні природні й рукотворні пам’ятки у виконанні поважаного колеги та милуючись придорожніми краєвидами. За вікнами пропливають мальовничо-провінційні околиці Києва… Зелене море гаїв, розлогі лани, заповідні ліси та пагорби (з одного, найвищого, злітають барвистими метеликами парапланеристи)… Палаци «хазяїв життя» за височенними парканами… Похмуре, готичне нагромадження споруд Трипільської ТЕС у стилі a la “hard industrial” – химерне плетиво якихось труб, іржавого залізяччя, викришені і зарослі повитицею цегляні стіни, майже місячні кратери-доріжки на величезних териконах вугілля… І врешті – село Трипілля. Давній Треполь, де сходилися три родючі долини, розмежовані річками Стугною, Красною та Бобрицею, «водні ворота» Київської Русі, тодішній важливий аграрно-транспортно-економічно-індустріальний вузол та мілітарне укріплення держави. Шановні учасники та учасниці семінарів творчої молоді! Видавництво "Смолоскип" оголошує першу стадію відбору для участі в семінарі 2011 року. Кожен та кожна з вас має нагоду спробувати себе у одній (чи кількох) із трьох ролей: (1) модератора – тобто ведучого і координатора круглого столу; наступного року кожен із модераторів не лише керуватиме дискусією, а й починатиме її з власного 20-хвилинного виступу та PowerPoint-презентації. Для участі у відборі необхідно прислати нам тему потенційного круглого столу, супроводжену 1-2 абзацами анотації, а також ще 1-2 абзаци пояснення, який саме рівень Вашої обізнаності у даній темі; (2) аніматора – тобто керівника певного тренінгу, котрий можна було б провести упродовж семінару; тренінги мають бути спрямовані на формування якомога більш конкретних навичок: проведення дебатів, виготовлення газети, створення фотороману чи відеопоезії тощо. Відібрані аніматори проведуть тренінги та керуватимуть роботою відповідних малих груп. Присилати нам те ж саме: тема тренінгу, 1-2 абзаци анотації, 1-2 абзаци прояснення Вашої компетенції; (3) інформатора – тобто лектора, котрий здатен прочитати 30/40-хвилину лекцію на тему, що дотична до цікавих молодій аудиторії семінару проблем. Вимоги ті ж самі. Віртуальна рада ветеранів Ірпеня (випадково/невипадково відібрані 15 осіб, котрі брали участь у не менш як 3 семінарах) шляхом інтернет-голосування відбере тих із вас, котрі запропонують найцікавіші, найактуальніші теми. Остаточний термін подачі вказаних пропозицій – 1 жовтня 2010 року!! Це жорсткий термін: винятків не буде. Пропозиції надсилати на скриньку відповідального директора МБФ "Смолоскип" Ростислава Семківа. Адреса вам знайома – rosemkiv@gmail.com Надіслані до вказаного терміну пропозиції упродовж 3-4 днів отримають підтвердження реєстрації і без виказування авторства єдиним списком потраплять на голосування. Результати відбору будуть повідомлені не пізніше 15 жовтня 2010 року. Далі "Смолоскип" ініціює подачу тез на запропоновані круглі столи. Успіхів! p.s. минулий семінар був... Після того, як Президентом України став Віктор Янукович, жити в нашому інформаційному просторі стало зовсім нецікаво. Адже Янукович – людина передбачувана, всі й так знають: що б він не сказав, все одно нічого не буде. Але Віктор Федорович вміє це зробити дуже переконливо, і коли обіцяне не стається, то так і хочеться думати, що йому завадили великі державні справи. Жити в сучасній Україні і бути вільною від неї зараз дуже просто – просто не дивитися телевізор. А якщо ще й не читати газет, журналів та Інтернет-новин, то виникає відчуття, що країна просто рухається. Земля просто обертається. Люди просто живуть. Хто як уміє. Все втратило якийсь сенс. І справа не лише в Президентові, котрий став ним попри суворе переконання майже 50 % українців у стилі «цього не може бути ніколи, бо цього не може бути». Це сталося так, як одного дощового дня на Віктора Януковича впав вінок. І велика увага Інтернет-громадськості з колажами та Інтернет-приколами була теж у стилі «цього не може бути». Але Віктору Януковичу дивовижним чином вдається обійти тему вінка, дверей, які закриваються перед ним, стільця, який ламається під ним. Він просто не дуже любить розмірковувати над нестерпною легкістю буття, ось і все. Тому може запросити в прямому ефірі до себе у Межигір’я, а потім відпросити. І ми вже до цього звикли. Якби я нині заснувала партію, то це була б, приміром, Партія збиральників пластикових пляшок, Партія очищення питної води або Партія порятунку рослин, занесених до Червоної Книги. Адже доводити щось сьогоднішній українській владі абсолютно безсенсово. Краще поприбирати на подвір’ї власного будинку, тим самим поліпшивши свій простір. Сучасна українська влада перетворилася на фріків, намагаючись представити свої діяння у рожевому світлі за допомогою втручання у діяльність медіа. Темники відпочивають. Пояснюю. |






РУХ ОПОРУ В УКРАЇНІ: 1960–1990. Енциклопедичний довідник / Передм. О. Зінкевича, О. Обертаса. 2010, 804 с.








